Використання легкового автомобіля на підприємстві
Досить часто підприємства приватного сектору стикаються з необхідністю використання легкових транспортних засобів для власних потреб. У даній статті ми розглянемо такі аспекти цього процесу, як способи набуття права користування транспортним засобом та їх особливості; суміжні вимоги законодавства щодо підприємств-користувачів (власників) транспортних засобів; бухгалтерський та податковий облік використання паливно-мастильних матеріалів, ремонтів та технічного обслуговування.
Сергій Торчук, Павло Стрільчук.
Способи набуття права користування транспортним засобом. Проведемо групування можливих способів набуття прав користування автомобілем із урахуванням спільних рис відповідних правочинів:
– купівля;
– аутсорсинг, компенсація використання;
– лізинг, оренда.
За правовою природою оренда, лізинг та позичка передбачають передавання авто у володіння компанії-користувача. Тобто компанія, яка отримує авто за такими договорами від власника, одержує його у виключне користування. Власник втрачає змогу користуватися майном для власних потреб у період дії таких договорів. Проте право розпорядження залишається за власником.
Купівля у власність транспортного засобу компанією включає всі правові складові набуття права власності. Відмінності від попередніх правочинів полягатимуть у бухгалтерському та податковому обліку.
Окремо розглянемо переваги аутсорсингу у вигляді договірних відносин із транспортною компанією, що спеціалізується на наданні послуг «авто із водієм», або з фізичною особою – підприємцем, яка має авто у власності та надає відповідні послуги. Також привернемо увагу до класичних трудових правовідносин та використання працівником власного транспортного засобу для потреб підприємства-роботодавця з відповідною компенсацією за використання таким працівником особистого автомобіля в робочому процесі.
Купівля транспортного засобу у власність. Купівля транспортного засобу юридичною особою у юридичної особи – дилера є прямим та не зовсім дешевим шляхом придбання автомобіля для потреб підприємства. При такій схемі компанія отримує основний засіб, який, згідно з п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ), обліковується у 5-й групі основних засобів, а його мінімальний строк корисного використання становить 5 років. Первісна вартість об’єкта визначається згідно з п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі – П(С)БУ 7) та в обговорюваному випадку складається, у тому числі, з таких коштів:
– суми, що сплачують постачальникам;
– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі;
– суми ввізного мита;
– суми непрямих податків, якщо вони не відшкодовуються;
– витрати зі страхування ризиків доставки;
– витрати на транспортування;
– інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в яком вони придатні до використання із запланованою метою.
Ті ж самі положення продубльовано у Податковому кодексі.
Якщо продавець та покупець транспортного засобу є платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ), то компанія-покупець має змогу зменшити власне зобов’язання з ПДВ на розмір податкового кредиту у складі вартості автомобіля. Оскільки предметом обговорення є купівля легкового авто, то аналізуючи можливість включення сум ПДВ до податкового кредиту, ми повинні брати до уваги, що згідно з положенням п. 198.3 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, нараховані (сплачені) у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки йдеться про купівлю легкового авто для типового підприємства, то враховуючи сучасні тенденції у роботі податківців, варто заздалегідь продумати обґрунтування зв’язку експлуатації авто з господарською діяльністю підприємства.
Окремо, у разі купівлі нового автомобіля, компанія-покупець має сплатити збір за першу реєстрацію транспортного засобу, згідно з розд. VII ПКУ. Розмір збору вираховується в залежності від об’єму двигуна та складає від 3,53 до 70,50 гривень за 100 кубічних сантиметрів об’єму двигуна. Детально ставки наведено у таблиці для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном) (підп. 234.1.2 п. 234.1 ст. 234 ПКУ).
Також досить цікава ситуація із збором на обов’язкове державне пенсійне страхування. Так з огляду на Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740 (далі – Порядок № 1740) здавна залучаються кошти до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) з цілої низки операцій, які зазвичай не мають жодних економічних зв’язків з пенсіями. Так, п. 12 Порядку № 1740 визначає платниками збору, зокрема, підприємства, установи та організації усіх форм власності, які набували право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в підрозділах Державтоінспекції МВС. Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 р. у справі № 2а-12484/11/2670 визнано п. 12 Порядку № 1740 таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили та нечинним, тож наразі при купівлі автомобіля збір до ПФУ не сплачується.
Розглянемо на теоретичному прикладі придбання автомобіля з бухгалтерськими проводками (проведення ПДВ не розглядаємо).
Бухгалтерський облік при купівлі автомобіля
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 152 | 631 | Отримано автомобіль від постачальника |
| 2 | 152 | 631,685 | Відображено витрати на транспортування, оформлення, страхування тощо (згідно з п. 8 П(С)БУ 7) |
| 3 | 631,685 | 311 | Проведено оплату за автомобіль та додаткові витрати, пов’язані з його придбанням |
| 4 | 105 | 152 | Автомобіль введено до експлуатації |
У процесі експлуатації транспортного засобу виникає низка витрат, зокрема на паливо, технічний огляд (далі – ТО), ремонт та миття. Розглянемо бухгалтерський та податковий облік таких витрат, припускаючи, що зв’язок використання авто із господарською діяльністю підприємства-власника доведено.
З точки зору податкового обліку правомірність віднесення до складу податкових витрат купівлі палива, ТО та ремонту заперечень не викликають, але податківці подекуди не погоджуються на віднесення до витрат миття автомобіля. Така точка зору податківців не є правомірною, що можна підтвердити, спираючись на Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102. Вказаний нормативний акт у п. 3.5 розд. 3 розглядає санітарну обробку та прибирально-мийні роботи (за потребою) як складову частину щоденного обслуговування з метою подальшої експлуатації транспортного засобу.
Окремо розглянемо віднесення до витрат у податковому обліку витрат на паливо. Ці витрати безпосередньо пов’язані з пробігом транспортного засобу. Впродовж років первинним документом, який використовувався, зокрема, для цілей обліку витрат на паливо та облік пробігу транспортних засобів був подорожній лист. Сьогодні подорожній лист виключено зі змісту ст. 39 «Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення» Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі – Закон № 2344-III). Для ситуації, що аналізується (використання авто підприємством для власних потреб) перелік документів обмежено наступним списком: «документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб – посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України». Більш того, втратив чинність наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» від 17.02.1998 р. № 74, який саме і затверджував форму подорожнього листа. Оскільки бухгалтерія втратила затверджену форму первинного документу для обліку пробігу та вирахування витраченого палива, ми вважаємо за доцільне розробити власний аналог подорожнього листа та надати йому необхідні риси первинного документу обліку у відповідності до Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV або продовжувати використовувати форуму подорожнього листа із адаптацією під власне підприємство. Такій підхід дозволить формувати витрати на підставі наявних первинних документів, як того вимагає Податковий кодекс.
Об’єм списання палива вираховується на підставі даних первинного обліку пробігу та на підставі норм витрат палива відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 р. № 43 (далі – Наказ № 43). Якщо компанія-власник володіє транспортним засобом, для якого Наказом № 43 не встановлено норм витрат палива, то доведеться звертатися до Державного автотранспортного науково-дослідного і проектного інституту у місті Києві для розробки індивідуальних норм для конкретної моделі.
Бухгалтерський облік типових операцій, що пов’язані з експлуатацією автомобіля, буде виглядати наступним чином.
Бухгалреський облік типових операцій, що пов’язані з експлуатацією автомобіля
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 631,3711 | 311 | Передплата за паливо |
| 2 | 2032 | 631 | Отримано талони на паливо |
| 3 | 2033 | 2032 | Заправлення авто, згідно з талонами, за місяць |
| 4 | 23,91,92,93 | 2033 | Списання палива, що використане, за місяць |
| 5 | 23,91,92,93 | 685,631 | Відображення експлуатаційних витрат (паркування, миття, ремонт) |
| 6 | 23,91,92,93 | 20,65,66 | Відображення ремонту власними силами |
| Капітальний ремонт автомобіля, що орендується | |||
| 7 | 153 | 631,685,20,66,65 | Акумулювання витрат з капітального ремонту автомобіля |
| 8 | 177 | 153 | Введення в експлуатацію накопичених витрат у якості нового об’єкта основних засобів |
| 9 | 23,91,92,93 | 13 | Нарахування амортизації на новий об’єкт основних засобів (метод – згідно з обліковою політикою). |
Автомобіль – специфічна власність, яка потребує державної реєстрації та додаткових організаційних витрат, які з цим пов’язані. Норми, які регулюють використання автомобільного транспорту, є архаїчними, вони переважно залишилися ще з часів СРСР. Так, у п. 21 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 зазначено, що транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки.
У свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) зазначається юридична особа, якій належать транспортні засоби, місцезнаходження такої особи та стоянки.
Порядок реєстрації вимагає не тільки підтвердження права власності на авто, але й закріплення місця його стоянки. Така вимога випливає з норм Закону № 2344-ІІІ, у ст. 21 якого, зокрема, зазначено, що власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється їх зберігання у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками. На практиці такі вимоги призводять до того, що при проходженні державної реєстрації працівники МВС вимагають від юридичних осіб надати чинний договір з компанією, яка надає послуги гаражного зберігання або стоянки. Дані про адресу стоянки вносяться до реєстраційного документа та де-юре компанія – власник автомобіля вимушена проходити перереєстрацію у разі зміни контрагента, що забезпечує використання гаражу чи стоянки.
Інший приклад морально застарілого регулювання міститься у чинному Положенні про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженому спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.2013 р. № 65/80 (далі – Положення № 65/80). Так, у розд. IV Положення № 65/80 міститься вимога про проведення щозмінного, передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Згідно з нормами Положення № 65/80, такі медичні огляди мають стосуватися водіїв транспортних засобів, безпосередньо професійних перевізників, для яких надання послуг із перевезення пасажирів або вантажів є основним видом діяльності. Це було б цілком логічним, але визначення автомобільного перевізника, яке наведене у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV: «автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами» дозволяє визнати перевізником будь-яку, зокрема юридичну, особу, що має у власності або користуванні автомобіль та здійснює перевезення пасажирів «за власний кошт», тобто для власних потреб.
Таким чином, приймаючи рішення про купівлю, лізинг (оренду) транспортного засобу та маючи намір дотримуватися чинного законодавства, керівництво компанії повинно планувати додаткові витрати на забезпечення стоянки, наймання медичного персоналу для проведення передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв та не забувати про необхідність перереєстрації у разі зміни місця стоянки транспортного засобу.
Аутсорсинг та компенсація робітникові використання власного автомобіля для потреб компанії. Такі методи організації можуть бути найбільш прийнятними та економічно обґрунтованими для багатьох компаній малого бізнесу. Істотна відмінність від інших типів відносин з використання автомобілів полягає у невиключному використанні авто копанією-клієнтом. Тобто власник автомобіля, який фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, має змогу використовувати власне авто для виконання робочих функцій, отримувати за це компенсацію (у той чи інший спосіб) та при цьому залишати авто для власного користування у позаробочий час. Таке «невиключне користування» дозволяє компанії зробити витрати на авто більш оптимальними та позбавляє необхідності організовувати зберігання транспортного засобу та перереєстрації автомобіля в МВС.
Також зауважимо, що у випадку з аутсорсингом фактично існують взаємини з надання послуг з перевезення пасажирів. Така діяльність, відповідно до абз. 25 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, підлягає ліцензуванню, що підтверджується наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом» від 02.07.2010 р. № 427, а саме ліцензії видаються, зокрема, на такі види робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів легковим транспортом здебільшого надаються фізичними особами (зареєстрованими як фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) або без реєстрації), які володіють відповідними автомобілями та вступають у трудові або цивільно-правові відносини із компаніями-клієнтами. Попри необхідність ліцензування та пов’язані з цим витрати, чимала кількість компаній, що обрали співпрацю з фізичними особами, часто трансформують трудові правовідносини із водієм-власником авто у цивільно-правову площину, спонукаючи його до оформлення ФОП та отримання ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів легковим транспортом. Таким чином, компанія-замовник отримує послуги з перевезення від ФОП, або від компанії-перевізника, що у бухгалтерському обліку відображатимуться наступним чином.
Бухгалтерський облік при аутсорсингу
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 91,92,93 | 631,685 | Надані послуги з перевезення пасажирів |
| 2 | 631,685 | 311 | Проведено оплату послуг з перевезення пасажирів |
Також, популярною є методика використання автомобіля, що належить працівникові. Законодавчою базою такої схеми є ст. 125 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII (далі – КЗпПУ), яка встановлює право робітника отримувати компенсацію за зношування інструментів, належних працівникові, у разі використання власних інструментів для потреб підприємства. Існує точка зору про неможливість використання норми щодо компенсації використання інструмента відносно машин, механізмів та автомобілів, але обґрунтування такої версії не спирається на норми чинного законодавства. У ст. 125 КЗпПУ така компенсація розглядається як відшкодування зносу (фактично амортизація), але зазначено, що розмір та порядок виплати такої компенсації встановлюється власником підприємства за погодженням з працівником. Ми вважаємо, що доцільно використовувати розрахунок амортизації транспортного засобу для визначення нижньої планки сум такої компенсації. Такий підхід дає чітку базу визначення та дозволить ефективно відстоювати свою позицію у можливих суперечках із податківцями. У податковому обліку виплата такої компенсації робітникові відноситься до валових витрат. Підприємство виступає як податковий агент відносно доходів працівника у вигляді такої компенсації, які згідно з абз. «г» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ відносяться до додаткового блага та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). Витрати палива та їх віднесення до складу валових витрат визначаються згідно з пробігом та нормами витрат палива на підставі первинних документів у спосіб, аналогічний за описаний в розділі «Купівля транспортного засобу у власність» даної статті.
Бухгалтерський облік при компенсації за використання інструментів
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 23, 91, 92, 93 | 685 | Нараховано компенсацію за використання автомобіля |
| 2 | 685 | 6411 | Утримання ПДФО із робітника |
| 3 | 685 | 311 | Сплачено компенсацію за використання автомобіля |
| 4 | 6411 | 311 | Сплачено ПДФО із робітника |
Відносно витрат не технічне обслуговування та ремонт автомобіля за такою схемою існує декілька поглядів. Перший заперечує можливість проведення ремонтів або ТО автомобіля, що знаходиться у невиключному використанні компанією та за користування яким виплачується компенсація працівникові. Аргументація такої думки полягає у прямому трактуванні базової норми КЗпПУ про компенсацію зносу, яка не передбачає будь-яких інших виплат, окрім самого відшкодування амортизації, тобто не створено механізми для перенесення цих витрат на підприємство у випадку коли автомобіль не переходить у володіння компанії, а лише використовується для виробничих потреб. Другий погляд наголошує на свободі договору та відсутності прямих заборон у чинному законодавстві щодо визначення сторони, яка має нести такі витрати. Прихильники такого підходу вважають припустимим зазначати у договорі із співробітником, що підприємство бере на себе витрати на ТО та ремонти авто. Ми вважаємо більш правильним перший підхід. Окрім наведених аргументів, слід зауважити, що у разі спроби віднести витрати на ТО та ремонти на рахунок підприємства виникнуть певні проблеми із зарахуванням до валових витрат сум таких ТО та ремонтів, оскільки пробіг авто лише частково має відношення до господарської діяльності підприємства. Також потрібно буде визначатися з необхідністю визначення таких витрат або їх частки як додаткового блага для співробітника.
Лізинг та оренда. Досить популярними є правовідносини з оренди транспортного засобу у фізичної особи, яка не зареєстрована як ФОП. Такі договори необхідно посвідчити нотаріально у відповідності до ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ). Бухгалтерський облік операцій з оренди автомобіля у фізичної особи виглядатиме наступним чином.
Бухгалтерський облік при оренді автомобіля у фізичної особи, яка не зареєстрована ФОП
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 01 | Надходження автомобіля до орендаря | |
| 2 | 23,91,92,93 | 685 | Нарахування орендного платежу |
| 685 | 6411 | Утримано ПДФО з фізичної особи | |
| 3 | 685 | 311 | Сплата орендного платежу |
| 6411 | 311 | Сплата ПДФО | |
| 4 | 01 | Повернення автомобіля орендодавцеві |
Відносини лізингу регламентовані ст.ст. 806–809 ЦКУ, Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР та нормами підп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14, п. 153.7 ст. 153 ПКУ та низкою інших. Лізинг, за своєю економічною сутністю, є підмножиною оренди. Якщо оренда – це надання за плату у строкове користування майна, то лізинг – різновид оренди, об’єктом котрої виступає неспоживна річ, наділена родовими ознаками, та яка може бути віднесена до основних фондів. Тому лізинг зазвичай використовується в контексті набуття компаніями у використання обладнання, машин, механізмів та інших основних фондів. Для цілей оподаткування лізинг принципово поділяється на оперативний та фінансовий. Різниця між ними полягає у тому, що оперативний лізинг розрахований на коротший термін. Фінансовий лізинг – більш ґрунтовні правовідносини, для яких характерні наступні риси:
– строк лізингового договору передбачає амортизацію більш ніж 75% первісної вартості об’єкта лізингу;
– залишкова вартість об’єкта лізингу на момент завершення договору становить не більше 25% його первісної вартості;
– сума лізингових платежів за період дії договору, яка дорівнює або більша за первісну вартість об’єкта лізингу;
– технічні характеристики майна, що передається у лізинг, які не дозволяють його використання особою, відмінною від лізингоотримувача;
– об’єкт лізингу виготовлено на замовлення лізингоотримувача.
При використанні лізингу право власності на об’єкт лізингу залишається за лізингодавцем. У відповідності до п. 253.7 ст. 153 ПКУ, за податковими наслідками:
– оперативний лізинг не викликає податкових наслідків в лізингоотримувача та лізингодавця при переданні об’єкта лізингу. При нарахуванні лізингових платежів лізингодавець збільшує оподатковуваний дохід, лізингоотримувач збільшує витрати;
– фінансовий лізинг в податковому обліку прирівнюється до продажу в момент передачі майна: Лізингодавець збільшує доходи. При нарахуванні лізингових платежів лізингодавець так само збільшує доходи, а лізингоотримувач — витрати на суму таких платежів.
Розглянемо бухгалтерській облік лізингової операції для ситуації, коли лізингодавець – юридична особа.
Бухгалтерський облік при оперативному лізингу та оренді
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 01 | Надходження автомобіля до лізингоотримувача | |
| 2 | 23, 91, 92, 93 | 685 | Нарахування лізингового (орендного) платежу |
| 3 | 685 | 311 | Сплата лізингового (орендного) платежу |
| 4 | 01 | Повернення автомобіля лізингодавцеві |
Слід зауважити, що у оперативному лізингу є особливості нарахування амортизації щодо робіт з поліпшення та ремонту об’єкта лізингу. У відповідності до пп. 146.19 та 146.20 ст. 146 ПКУ, якщо вартість ремонтів та поліпшень менша за 10% вартості об’єкта оперативного лізингу – такі сумі відносяться до витрат податкового обліку. Суми ремонтів та поліпшень, що перевищують 10% вартості об’єкта оперативного лізингу, обліковуються як окремий об’єкт основних фондів тієї ж групи, що й об’єкт лізингу.
Бухгалтерський облік при фінансовому лізингу
| № з/п | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Зміст |
| 1 | 152 | 531 | Надходження автомобіля до лізингоотримувача |
| 2 | 152 | 631 | Відображені транспортні та налагоджувальні витрати |
| 3 | 105 | 152 | Введений в експлуатацію об’єкт лізингу |
| 4 | 531 | 611 | Нараховано компенсацію вартості об’єкта лізингу у поточному місяці |
| 5 | 952 | 684 | Нараховано платіж за користування об’єктом лізингу у поточному місяці |
| 6 | 611 | 311 | Перераховано компенсацію вартості об’єкта лізингу у поточному місяці |
| 7 | 684 | 311 | Перераховано платіж за користування об’єктом лізингу у поточному місяці |
| 8 | 23,91,92,93 | 131 | Нараховано амортизацію об’єкта лізингу |
Використання автомобіля, вирахування пробігу, облік та віднесення на витрати палива, ремонтів, ТО, тощо провадяться ідентично до таких операцій, що описані в розділі «Купівля транспортного засобу у власність» цієї статті.
Окремо зауважимо про державну реєстрацію транспортного засобу у випадку використання автомобіля на основі лізингу (оренди). Незважаючи на те, що право власності на автомобіль – предмет лізингу залишається за лізингодавцем (орендодавцем), лізингоотримувач (орендар), повинен буде поставити транспортний засіб на облік в органах МВС за процедурою, яка описана в розділі «Купівля транспортного засобу у власність» даної статті, з обов’язковим виконанням всіх зазначених адміністративних вимог.
ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
КЗПУ – Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII.
ПКУ – Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Закон № 996-XIV – Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.
Закон № 1775-III – Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Закон № 2344-III – Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.
Закон №1955-IV – Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV.
Порядок № 1388 – Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388.
Порядок № 1740 – Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740.
Наказ № 43 – наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 р. № 43.
Наказ № 74 – наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» від 17.02.1998 р. № 74.
Наказ № 102 – наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» від 30.03.1998 р. № 102.
Наказ № 427 – наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом» від 02.07.2010 р. № 427.
П(С)БО 7 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.
Положення № 65/80 – Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.2013 р. № 65/80.
Постанова № 2а-12484/11/2670 – постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 р. у справі № 2а-12484/11/2670.