Такий кейс: є іноземець, чи можна на законних підставах, зареєструвати ФОП та платником Єдиного Податку? Трапляються історії успіху, розберемо, що там з точки зору “закону”.
Передивився законодавство в комплексі, пропускаючи воду про “конституцію”, та “права людини” (витяги з чинної нормативки – далі курсивом). Резюме таке:
– реєстрація ФОПом – не проблема, проблема отримання спрощеної системи оподаткування, оскільки, ПКУ чітко вказує, що, на ЕП не можуть бути нерезиденти. Проблема впирається у визначення “резидентності” та відповідність критеріям резидентності. Більш того, треба довести резидентність, і доводити доведеться не в теоретичному диспуті із юристом, а тітці-інспектору в податковій, яка, при цьому, має владу відмовити.
– Більшість аналітиків, коли дописуть на цю тему, починають аналіз з того, що іноземець “перебуває в Україні на законних підставах”, далі розповідають про Конституцію та його права, не акцентуючи увагу на тих підставах для законного перебування. І забувають про резидентність. Підстав для перебування не так вже й багато: біженці, працевлаштування, родина та екзотичні варіанти із журналістами, філіями іноземних компаній, тощо. Таким чином, бачу дві підстави для тимчасового перебування які ми можемо використовувати реально – “працевлаштування” та “воззєднання родини”.
– Якщо іноземець отримав тимчасове перебування, то, на час дії посвідки це дає йому тільки “законне перебування на території України” на період дії посвідки. Тепер, треба довести резидентність.
Профіль типових іноземців: людина, громадянин іншої країни, в якої є майно та родина (батько, мати) в іншій країні та місце проживання в іншій країні, є дозвіл на працевлаштування в Україні.
Розберемо всі ознаки “резидентності”:
14.1.213. резиденти – це:
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
1) “фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.” – якщо вирвати з контексту, то, наче, підходить? Але, насправді, це, скоріш за все, випадок, коли є посвідка на постійне проживання. В нашому випадку, всі іноземці мають родини і місця проживання в інших країнах. В Україні мають тимчасове проживання. Підтверджую наструпним:
2) У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; Тут розшифрували – типовий випадок із постійним проживанням та підтверджується цей факт відповідною посвідкою (на постійне проживання);
2) У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; Тут розшифрували – типовий випадок із постійним проживанням та підтверджується цей факт відповідною посвідкою (на постійне проживання);
3) якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. То наше єдине визначення, через центр життєвих інтересів. Його можна визначити двома шляхами:
3.1.) У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. – на мій погляд, 183 дні – це відверто не наш випадок, оскільки діє тільки для тих, в кого не можна визначити “центр інтересів” – без сім’ї, майна, житла, та для тих, хто не має жодного громадянства (або не має місця постійного проживання);
3.2.) Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Це типу єдиний реальний варіант для обґрунтування резидентності. Смішно в цьому те, що, терміну “суб’єкт підприємницької діяльності” – не існує в нормативному полі сьогодні. Після змін до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, в якому був такий термін з 2007 року. Так СПД стали ФОПами і термін зник, а тут він має значення. Фактично, ми не маємо законних підстав і за цим пунктом.
3.2.) Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Це типу єдиний реальний варіант для обґрунтування резидентності. Смішно в цьому те, що, терміну “суб’єкт підприємницької діяльності” – не існує в нормативному полі сьогодні. Після змін до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, в якому був такий термін з 2007 року. Так СПД стали ФОПами і термін зник, а тут він має значення. Фактично, ми не маємо законних підстав і за цим пунктом.
Але, тим не менш, вважаю, що пробувати – варто. Якщо підходити до проблеми із точки зору здорового ґлузду, то п.3.2 – має працювати, та, давати змогу реєструвати відповідних іноземців на единий податок. Але, в процесі, цілком можливий як опір з боку податківців, яких, бува, важко переконати у “резидентності.